Новини
УВАГА!
20 січня 2021 року о 14.25 годині Департаментом цивільного захисту Харківської обласної державної адміністрації буде проводитись планова технічна перевірка засобів оповіщення населення Харківської області з включенням електросирен.
Уривчасте звучання електросирен означає - «УВАГА ВСІМ!».
Почувши звучання електросирен, необхідно включити обласне телебачення UA: ХАРКІВ або радіомовлення (дротове чи ефірне на частоті 106,1 МГц) для прослуховування повідомлень, що передаються. У подальшому діяти відповідно до отриманої інформації.
Під час проведення технічної перевірки необхідно зберігати спокій та продовжувати свої справи.
ОЗНАКИ ПЕРЕОХОЛОДЖЕННЯ ТА ОБМОРОЖЕННЯ. ОСНОВНІ ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ В УМОВАХ НИЗЬКИХ ТЕМПЕРАТУР
Через морозну погоду, яка встановилася останніми днями в країні, збільшилася можливість переохолодження й обмороження
Щоб вберегтись від переохолодження та обмороження, дотримуйтесь наступних правил:
– скоротіть своє перебування на вулиці, а без необхідності не виходьте на сильний мороз;
-
перед виходом на вулицю поїжте – вам необхідна додаткова енергія;
– правильно одягайтесь. Одяг повинен бути багатошаровим, бажано з натуральних тканин, він не повинен стискати рухів. У морози краще носити термобілизну. Обирайте просторе та водонепроникне взуття з теплими устілками з фетру. Обов'язково одягайте головний убір, рукавички та шарф. Рукавиці краще одягати з водовідштовхуючої тканини, яка не пропускає повітря, з хутром всередині;
– за 20 хвилин до виходу на вулицю змажте обличчя і руки спеціальним захисним кремом, який не містить воду;
– не виходьте на мороз із вологим волосся;
– на морозі весь час намагайтесь рухатися – це покращить кровообіг;
– якщо довго перебуваєте на вулиці, обов'язково кожні півгодини заходьте у тепле приміщення;
– вживайте більше теплої рідини – це сприяє кращій терморегуляції організму;
– не паліть на морозі – паління зменшує периферійну циркуляцію крові і робить кінцівки більш уразливими до дії холоду;
– не вживайте алкоголь. Хоча алкоголь і підсилює приплив крові до шкіри, але при цьому кров відходить від інших життєво важливих органів, у результаті чого температура тіла швидко падає;
– не торкайтесь металу руками – можна обморозити шкіру;
– не носіть на морозі металевих прикрас;
-
пам'ятайте, що перебування дитини на морозі не повинно перевищувати 15-20 хвилин, потім потрібно зігріти її у теплому приміщенні.
При тривалому знаходженні на морозі можуть з'явитися переохолодження та навіть обмороження.
Ознаками переохолодження є озноб, тремтіння, блідість, а потім і посиніння шкіри, губ, біль у пальцях рук та ніг, млявість, сонливість.
Допомога: якщо температура тіла вища за 34°, то людину необхідно зігріти у теплому приміщенні, дати випити теплий безалкогольний напій та нагодувати. Якщо на людині мокрий одяг, зняти його. Якщо температура тіла нижча за 34°, потрібна термінова госпіталізація.
При тривалому переохолодженні розвивається обмороження (пошкодження тканин у результаті дії низьких температур).
До обмороження більш схильні ніс, вуха, щоки, підборіддя, пальці рук та ніг.
При першому ступені обмороження шкіра блідніє, знижується чутливість уражених ділянок, а після зігрівання спостерігається почервоніння та набряк.
При другому ступені ураження шкіра набуває синьо-багрового відтінку і на її поверхні з'являються пухирі з прозорою рідиною. При цьому людину знобить, підвищується температура тіла.
Третя і четверта стадії супроводжуються відмиранням тканини, ризиком розвитку гангрени.
У разі появи симптомів обмороження потрібно звернутися до лікаря. При обмороженні неприпустимо швидко зігрівати уражені ділянки тіла (поливати гарячою водою, прикладати до гарячої батареї). Не варто розтирати уражені ділянки шкіри – можна травмувати шкіру і занести інфекцію. Постраждалого з будь-яким видом обмороження необхідно помістити у тепле приміщення, зігріти ковдрою, дати теплий чай. На обморожені ділянки тіла для поступового зігрівання накласти термоізольовану пов'язку (ватно-марлеву, бавовняну).
Подбайте заздалегідь про те, щоб зимові прогулянки були для вас комфортними і не стали причиною обмороження! Стежте за прогнозом погоди. Не виходьте з дому у сильний мороз без нагальної потреби.
Виступ Президента України під час урочистостей з нагоди Дня Незалежності
Дорогі українці!
Кожен мій ранок починається з sms-повідомлення.
Це sms від Генерального штабу. За минулу добу обстрілів – сім, втрат – дві. Цифри можуть бути різними, але тільки одна робить ранок добрим. Це – нуль.
Обстрілів – нуль. Втрат – нуль.
І давайте для початку подякуємо тим, завдяки кому ми можемо сьогодні бути тут, під яскравим сонцем і чистим блакитним небом.
І щоб ці оплески почули наші захисники, які зараз боронять Україну на сході.
Завдяки вам ми відзначаємо сьогодні 28-му річницю дня проголошення Незалежності.
Хоча не зовсім правильно казати, що Україні – 28. Адже до 91-го року ми встигли чимало. Відбулося хрещення Київської Русі, Іван Федоров видав у Львові «Апостол», засновано Києво-Могилянську академію, козаки на чолі з Богданом Хмельницьким та Іваном Сірком підкорили фортецю Дюнкерк, на світ з'явилася Конституція Пилипа Орлика. Україна була однією із засновниць ООН, а Сергій Корольов зробив вагомий внесок у підкорення космосу людством. Це – лише декілька важливих подій яскравої історії нашої багатовікової та, водночас, молодої країни.
Ну а сьогодні ми відзначаємо, мабуть, найважливіший день у житті держави. День, коли вона здобула незалежність.
Сьогодні вже сформувалося ціле покоління, народжене в незалежній Україні. Для них це нормальний стан речей. Для них не може бути по-іншому. І це прекрасно. Бо це покоління – наша ментальна опора. Опора свободи, демократії та розвитку. Вони мислять інакше, вони думають сучасно, а значить – Україна рухатиметься тільки вперед.
Разом з тим, ми з вами не повинні забувати, що Незалежність не з'явилася за помахом чарівної палички. Активна боротьба за неї почалася понад 100 років тому. Тривала вона і в часи Радянського Союзу. Микола Руденко, Василь Стус, Петро Григоренко, В'ячеслав Чорновіл, Левко Лук'яненко, учасники Революції на граніті. Це неповний список тих, хто боровся за здобуття Незалежності. Хтось – ціною власної свободи, а хтось – ціною власного життя. Заради цього одного дня. 24 серпня 1991 року. І цей день був неминучим. Бо, як казав Левко Лук'яненко, прагнення до незалежності закладене у нашому генетичному коді.
Минуло 28 років. 28 різних років. Непростих, буремних, тернистих, але – наших спільних. І всі ці роки ми пережили разом. Усією країною.
Усією країною ми тягнули кравчучки, нарізали купони та дивились, як «Багаті теж плачуть». Усією країною мали ваучери, ходили в «мальвінах», а ті, кому пощастило, – з пейджерами.
Усією країною стрибали на рекордну висоту – 6 метрів 14 сантиметрів.
Першими перепливали басейни Сіднею та Афін, плакали на олімпійському п'єдесталі в Атланті, коли вгору піднімався український прапор.
Усією країною змушували тремтіти грандів європейського футболу. Коли Лужний зі Львова отримував пас від Головка з Херсона, віддавав на Реброва з Горлівки, а той – на киянина Шевченка... Тоді «гол» лунало від Ужгорода до Луганська.
Усією країною, від Донецька до Карпат, ми летіли до зірок разом з Леонідом Каденюком і раділи, коли у відкритому космосі вперше в історії пролунало «Ще не вмерла...»
Усією країною стояли в черзі у перший Макдональдз та слухали «Танець пінгвіна» від Кузьми. Чекали армагеддону з настанням 2000 року та раділи на ранок, що його пережили.
Усією країною ми підкорили Європу «Дикими танцями» та відстояли демократичний вибір у 2004-му. Усією країною молилися за моряків «Фаїни» у полоні сомалійських піратів та плакали за гірниками на шахті Засядька.
Усією країною тішилися, коли на когось падав вінок.
Намагалися встигнути до Євро-2012 та усією країною не розуміли: як можна було не побачити гол у ворота Англії?
Це були різні роки. Непрості, але тепер, озираючись назад, можна сказати, що до певного моменту – безтурботні. Адже потім настав 2014 рік.
Спочатку всією країною ми довели, що маємо гідність. Не побоялися водометів і кийків. А дехто не побоявся і снайперських куль.
Тоді всією країною ми дізналися, що Сотня може бути Небесною.
А згодом на нашу землю прийшла війна. Яку ми зустріли всією країною.
І тут «усією країною» – це вже не просто художній прийом. Бо ми – у прямому сенсі слова – всією країною збирали на бронежилети, медикаменти, тепловізори.
Усією країною, в Інтернеті та біля телеекранів, були прикуті до новин зі сходу. Новин, де решта слів втрачала сенс, а перед очима були тільки назви населених пунктів та кількість загиблих героїв.
Як це не парадоксально, але тоді ми народилися вдруге. Як країна та як суспільство. Об'єднались і згуртувалися. Згадали це забуте відчуття – коли ти пишаєшся своєю Батьківщиною. Саме тому сьогодні тут зібралася гордість України! У першу чергу – це наші воїни. Ті, хто захищав, і ті, хто зараз захищає нашу землю. Це родини військових. Ті, хто втратив сина, батька, чоловіка чи брата. Це волонтери. Ті, хто допомагає, інколи віддаючи останнє. Тут також ті, хто навчає, і ті, хто рятує життя щодня. Ті, хто на спортивних аренах світу прославляє Україну. Наш науковий і творчий потенціал. І, звичайно, – наше майбутнє – наші діти. Ці люди – не просто учасники Ходи Гідності. Це наші тисячі причин любити Україну.
Знаєте, колись мене запитали: а за що ти любиш Україну? Дивне питання. А за що ти любиш свою маму? Вона тебе народила, виховала, підняла на ноги. Я люблю Україну, бо я тут народився, я люблю наш прапор і радію, коли він переможно майорить. Я люблю наш гімн, бо це – наш найголовніший хіт! Бо яку ще пісню так знає і так співає кожен з нас?
Я люблю нашу землю, бо кожен куточок України – це велика сім'я.
І для тих, хто не розуміє сьогоднішній біль українців, я поясню дуже доступною мовою.
Уявіть, що, наприклад, сусід відібрав у вас двох дітей. Першу дитину – просто викрав. Їй видали нове свідоцтво про народження. А потім кажуть: та ми не забирали вашу дитину. Вона сама захотіла жити з нами. Ну і що, що під дулом автоматів? Це її бажання. І взагалі – хто вам сказав, що це – ваша дитина? Вона споконвіку була нашою. Ви не хвилюйтесь, їй тут буде краще, у нас прекрасний притулок біля моря, під сонечком.
І ось пройшло п'ять років. І ті, хто був так занепокоєний, кажуть: та, наче, все нормально. Дитина за вами вже не плаче. І взагалі – не сильно вона на вас і схожа. Чому вони так кажуть? Тому що це – не їхня дитина.
А другу вашу дитину закрили в дитячій кімнаті. І поставили озброєну охорону. Вам кажуть – яка охорона? Там нікого немає. І ви чуєте, як ось тут поруч, за стіною, ваша дитина плаче, але не можете туди зайти.
Кожного дня у кожного з нас розривається серце. І будь-які перемоги чи здобутки неповноцінні, адже наша родина неповна. Та настане день, і ми обов'язково зберемося разом. Бо голос рідної крові переможе!
Дорогі українці! Ми різні. Але єдині. Мусимо бути єдині, бо тільки тоді – ми сильні. Зрозуміти, що розраховувати маємо тільки на себе. Не сваритися через минуле, а об'єднатися заради майбутнього. Україномовні та русскоговорящие, незалежно від віку, статі, віросповідання – бути єдиним народом. Не на плакатах, не в гаслах, а ось тут. У кожного в серці. Ми повинні рухатися вперед, разом будувати країну, разом робити неможливе і кожного ранку казати собі: "Я українець. І я можу все!"
Наша земля – неповторна, чарівна, незламна, неймовірна, дивовижна, казкова, чудесна, прекрасна. Якби не наша Батьківщина, людство могло б і не знати цих слів. Адже всі вони були створені для того, щоб описати Україну.
І сьогодні вона відзначає 28-му річницю Незалежності. За ці роки ми зробили найголовніше. Ми їх примножили. Зберегли незалежність і свободу.
І бережемо сьогодні. Хтось – ціною власної свободи, а хтось – ціною власного життя.
У цей важливий день ми віримо, що в українському календарі скоро з'явиться інша, не менш знакова дата. Конкретне число і місяць – неважливі.
Бо це буде день, коли настане мир.
І мій ранок починатиметься з sms-повідомлення: за минулу добу в Україні народилося 1000 хлопчиків та 1001 дівчинка.
З днем народження, Україно!
Слава Україні!
